РусУкр

Бізнес та мистецтво у воєнний час

RicaMare — це харківський бренд одягу з магазинами у Львові та Києві. Незважаючи на війну, компанія продовжує виробництво, створюючи одяг для клієнтів в Україні, а також в Італії, США, Канаді, Швеції та Нідерландах.

Вікторія, виконавчий директор RicaMare, розповідає про свій досвід у бізнесі, творчості, моді та стійкості в одному з найбільших українських міст, що перебуває під постійними російськими обстрілами.

Що ви та ваша команда переживали у перші місяці війни?

Як і більшість українців, ми були в шоці, не могли повірити в те, що відбувається. Але майже вся команда та компанія залишилися в Харкові. Для нас було важливо лишитися, щоб Харків жив. У нас була можливість виїхати за кордон. Ми не поїхали. Це наш дім. Ми хочемо забезпечувати робочі місця, досягати цілей і підтримувати громаду.

У перші тижні російського вторгнення дуже мало бізнесів працювали в Харкові. Ми відчували додаткову відповідальність залишитися тут. Знадобився час, щоб перезапустити наше виробництво, поки країна перебувала у хаосі. Тим часом ми зайнялися гуманітарною роботою. Ми співпрацювали з благодійними організаціями, доставляли товари першої необхідності у райони міста. Згодом ми відновили виробничі потужності, і тепер у нас майже той самий колектив, що й до [повномасштабної – ред.] війни. У нас досі є магазини у Києві та Львові, ми відвідуємо модні та торгові виставки. Ми хочемо показати країні, що Харків продовжує чинити опір і працювати.

З якими викликами зіткнувся бізнес і як він трансформувався?

Наша виробнича будівля — це триповерхова споруда з укріпленим підвалом. Вона пережила бомбардування та відключення електроенергії. Якось російська бомба влучила в сусідній район, зірвавши дах будівлі й розбивши всі вікна. Нам довелося відбудовуватися майже з нуля. Ми використовували генератори для живлення виробничого обладнання під час блекаутів і подавали заявки на державні програми фінансування, щоб це стало можливим. Генераторів не вистачало на все обладнання, тому ми знайшли способи працювати по черзі, зберігаючи виробничий процес.

Команда також багато перенесла у людському сенсі. Деякі співробітники пережили російську окупацію й були звільнені через кілька місяців під час харківського контрнаступу. Четверо працівників служать у Збройних Силах. Ми постійно допомагаємо їм із постачанням. У багатьох наших працівниць чоловіки воюють. Найважче — це невідомість, відсутність інформації про те, де вони та як у них справи. Ми підтримуємо одне одного.

Ще одна трансформація полягає в тому, що компанія тепер набагато більше схожа на сім'ю, включно з клієнтами. Були тижні, коли Харків сильно обстрілювали. Люди не дуже хотіли ходити по магазинах. Вулиці майже порожні. Тому ми допомагали клієнтам онлайн-обслуговуванням і багато спілкувалися дистанційно. Коли у місті під облогою працює мало бізнесів, стосунки між бізнесом і клієнтами стають ближчими та людянішими. Уявіть ту єдину кав'ярню, яка працює у вашому районі попри обстріли. Ви стаєте друзями з її працівниками. У нас те саме.

У перші місяці повномасштабного вторгнення люди з сусідніх будинків фактично жили у підвалі нашої виробничої будівлі, що служив бомбосховищем. Ми приймали всіх, кому могли допомогти.

Є одна історія, що запам'яталася найбільше. Одна наша клієнтка з донькою вийшла з дому раніше, ніж зазвичай. Секундами пізніше російська ракета влучила в їхній будинок. Серед небагатьох вцілілих речей була валіза з її сукнями. Це були не просто речі, а спогади: вбрання, яке вона одягала на весілля, дні народження та випускні. Вона каже, що рада, що вони пережили вибух. Вона сильна жінка. Як і сам Харків. Ми допомогли їй оновити гардероб безкоштовно. Вона тепер для нас більше, ніж просто клієнтка. Такі історії ми переживаємо зараз. Вони мають для нас велике значення.

Чи відбулися зміни в бізнесі в Україні??

Нічого не є постійним, окрім нашої адаптивності. Бізнеси в Україні стикаються з серйозними викликами. Коли Харків інтенсивніше обстрілюють, ділова активність падає. Тоді ми фокусуємося на онлайн-продажах. Ми хочемо, щоб наші клієнти були в безпеці, особливо під час сильних обстрілів. Ми стали надзвичайно гнучкими. Іноді неможливо планувати більше, ніж на день уперед. Щоранку ми аналізуємо ситуацію й вирішуємо, як потрібно змінити план дій.

Ланцюги постачання також постраждали. Деякі важливі матеріали для виробництва зникли з українського ринку, а певні види тканин, які завжди були у наявності, часто більше недоступні. Дуже складно отримувати поставки від міжнародних постачальників. Наприклад, для виробництва нам потрібен особливий тип ниток. Зараз він повністю зник з України. Пошук заміни вимагав часу та зусиль. Подібних труднощів, як великих, так і малих, дуже багато.

Як би ви описали психологічний стан команди та жителів Харкова?

Допомога іншим полегшує наше життя. Вона надає відчуття сили, спільноти та контролю над власним життям. Ми працювали з благодійними організаціями, допомагаючи дітям-сиротам і літнім людям, доставляли життєво необхідні ліки під час обстрілів. У найскладніші часи ми продовжували працювати та створювати. Це допомогло нам зберегти стійкість.

Війна зачепила кожного тут. Салтівка [ред. – один із житлових районів Харкова, майже повністю зруйнований російськими ударами] є дуже болючою раною на душі міста. Але постраждало все й усі. Жодна частина Харкова не залишилася недоторканою російською агресією. Проте ми досі тут і не здаємось. Уся громада розуміє, наскільки це важливо.

Ми хочемо показати світу, що в Харкові, в Україні, живуть дуже сильні люди. Люди, які можуть створювати мистецтво, вести бізнес і зберігати натхнення та почуття гумору навіть у часи війни. Ми вкладаємо багато цих почуттів у свою роботу — у наші магазини, нашу моду та обслуговування клієнтів.

Чи говорите ви про свій досвід життя та творчості під час війни?

Іноді важко говорити про свої почуття щодо війни. Тому ми висловлюємось через наші дизайни. Етнічні ілюстрації, давні українські символи та вірші українських поетів на одязі. Ми говоримо про надію й силу через мистецтво моди. Ми вишиваємо на наших виробах поезію Володимира Сосюри [ред. – український ліричний поет, відомий своїми творами “Ластівки на сонці” та “Любіть Україну”]. Також використовуємо Самчиківські візерунки — вид історичного народного розпису, яким в Україні прикрашали будинки. У ньому часто зображені птахи та рослинні орнаменти. Протягом століть українці використовували ці візерунки, щоб захиститися від зла і принести удачу у свої домівки.

Ось приклад: у нас є толстовка нового дизайну, яке ще не повністю випущене [ред. – Вікторія дістає яскраво-червону толстовку з красивою етнічною вишивкою]. Воно оздоблене стародавнім українським обереговим символом. Точно таким, які наші предки малювали, щоб захистити свої родини. Тож сама толстовка є майже оберегом. Кожен предмет одягу, який ми продаємо, є особливим. Через них ми говоримо до наших людей. Ми втілюємо свою любов і надію через те, що робимо. Думаю, це зробило наші дизайни ще глибшими. Мистецтво завжди говорить тоді, коли важко підібрати слова.

Одяг став чимось більшим, ніж просто одяг, під час цієї війни. Неможливо пережити війну та труднощі й продовжувати сприймати бізнес просто як бізнес. Ми вкладаємо себе у нашу моду та мистецтво. Через нашу трудову етику, зусилля для громади та одяг, що несе глибокий сенс у своєму дизайні, ми хочемо показати світу, що в Харкові, в Україні, живуть дуже сильні люди. Люди, які можуть створювати красу, вести бізнес і зберігати натхнення та почуття гумору навіть у часи війни.